- Подружні перешкоди, які унеможливлюють церковне вінчання/шлюб
Першим і визначальним правом християн є фундаментальне право одружуватись/виходити заміж (канон 778). Це божественне та природне право та порядок. З цієї причини жодна влада не може заборонити одружуватися, хіба що особа є нездатною до подружніх відносин.
Пошлюбуватися, стати подружжям можуть усі, кому церковне право не забороняє. Для того, щоб укласти дійсний, законний шлюб, потрібно не мати жодних канонічних перешкод до укладання подружжя. Подружня канонічна перешкода робить сторони нездатними для укладання подружжя та унеможливлює сам шлюб і подружжя. Якщо вінчання із різних причин відбулося, то ця перешкода робить його НЕПРАВОСИЛЬНИМ (таким, що не є можливим, або, якщо і відбувся у формі обряду, то не дійсним, і треба вважати, що його не було взагалі). Навіть якщо якась перешкода існувала тільки збоку однієї із двох сторін, вона робить шлюб неправосильним. Тобто перешкода – це правова дискваліфікація, встановлена Божим або церковним правом, яка не дозволяє людині укладати подружжя. Якщо шлюб відбувся знову ж таки з різних причин, його неправосильність, свободу чоловіка й жінки від подружжя своїм рішенням проголошує та підтверджує церковний суд і місцевий єпископ.
Кодексом канонів Східних Церков установлено 13 перешкод подружжя:
- Недостатній вік.
- Фізичне безсилля
- Подружній вузол
- Різниця віри
- Свячення
- Монашество.
- Наложництво
- Подруговбивство.
- Природне споріднення
- Посвоячення.
- Публічна пристойність.
- Духовне споріднення.
- Правове споріднення.
Кодекс канонів Східних Церков, канон 800, §1. Не можуть важно укласти подружжя чоловік до закінчення шістнадцяти років життя і жінка до закінчення чотирнадцяти років.
2§. Партикулярне право Церкви свого права може встановлювати вищий вік для законного вінчання.
а) ця перешкода є продиктована тією потребою, щоби молодь не брала необдуманих шлюбів. Тобто не шлюбувалися без достатньої природно-біологічної та розумово-психологічної зрілості, які вимагаються для подружнього стану та обов’язків, які випливають із нього.
б) щодо України, то тут дотримуються державного законодавства, а саме 18 років для чоловіків та 16-17 років для жінок.
в) єпископ, якщо є така потреба і вагома причина, може благословити шлюб молодших за віком людей, як видно із §2.
Кодекс канонів Східних Церков, канон 801, §1. Статеве безсилля, попереднє і тривале, з боку чоловіка або жінки, абсолютне чи відносне, розриває подружжя з самої його природи.
2§. Якщо перешкода статевого безсилля є сумнівною, чи сумнів цей правовий чи фактичний, то не слід забороняти подружжя ані також, поки існує сумнів, визнати його недійсним.
а) статеве безсилля, виявлене чи свідомо приховане до шлюбу, унеможливлює шлюб і подружжя. Тому що статеві стосунки – це одне з найважливіших практичних виражень подружньої любові та єдності обох. Хіба би обоє погодилися би з цим і все одно вирішили бути разом, тоді шлюб правосильний. І якщо статеве безсилля виявлене після шлюбу, то подружжя правосильне.
Попереднє – це статева нездатність до подружжя. Абсолютне – це імпотенція. Відносне – це статева нездатність лише з конкретною особою.
б) якщо існує сумнів неплідності (тобто лише підозра нездатності до статевого життя, незнання того, чи ми плідні, чи ні), то можна вінчатися за згодою обох супругів. Таке незнання і сумнів не є підставами згодом шлюб визнати неправосильним.
Кодекс канонів Східних Церков, канон 802, §1. Неправосильно намагається укласти подружжя той, хто зв’язаний вузлами попереднього подружжя.
а) хто має церковний шлюб з іншою особою, не може шлюбуватися вдруге, втретє та ін. Хоч і не перебуває в стосунках з жінкою/чоловіком, розлучений/-а державною владою. Їхній шлюб дійсний і триває аж до смерті когось із супругів. Існуючий подружній зв’язок є перепоною до укладення нового подружжя.
б) Церква дозволяє нове подружжя після смерті подруга й не обмежує кількості таких шлюбів. Або дозволяє нове подружжя після підтвердження неправосильності попереднього подружжя церковним судом та єпископом.
2§. Хоч би перше подружжя було неправосильне або було з якоїсь причини розв’язане, однак не можна укладати нове подружжя, поки, згідно з правом і достовірно не буде встановлена неправосильність або розв’язання першого.
це стосується тих, хто, розлучившись, звертається до церковного суду щодо пошуку перешкоди в попередньому шлюбі. Спершу має бути рішення, зокрема позитивне, церковного суду в цій справі, благословення єпископа на шлюб, і лише тоді – нове законне вінчання.
Кодекс канонів Східних Церков, кан. 802, §2. Неправосильно є укладати подружжя з нехрещеними.
перешкода різниці віри (між охрещеною та неохрещеною особою) робить подружжя неправосильним, а молодят – нездатними до подружжя. Однак така перешкода може скасуватися диспензою (дозволом) на шлюб збоку єпископа. Умовою для диспензи є існування слушної та обґрунтованої причини збоку католицької сторони.
Кодекс канонів Східних Церков, канон 804. Неправосильно намагається вступити в подружжя той, хто був поставлений в священичий сан.
священики і диякони можуть бути одруженими або неодруженими. Якщо вибирають перший життєвий стан, обов’язково мають взяти церковний шлюб зі своїми дружинами. Однак, згідно з рішенням Нікейського собору 325 року – лише до дияконських свячень. Шлюб після цих свячень неправосильний.
Кодекс канонів Східних Церков, канон 805. Неправосилъно намагається вступити у подружжя той, хто склав довічний обіт чистоти у чернечому інституті.
схожа ситуація є з монахами. Зокрема з тими, хто вступив до монашества, склавши т.зв. вічні, досмертні обіцянки такого стану і стилю життя. Цей припис не стосується кандидатів до монашества. Тобто тих, хто придивляється до такого способу і стилю життя, т.зв. послушників та ін.
Кодекс канонів Східних Церков, канон 806. Не може бути правосильно укладене подружжя з особою викраденою або хоч затриманою з наміром одруження, хіба що пізніше, звільнена від викрадача або затримуючого, і перебуваючи в безпечному місці, сама з власної волі вибере це подружжя.
Церква завжди переймалася тим, щоби подружжя укладалося добровільно. У випадку, про який йдеться у каноні, шлюбу немає, навіть якщо обряд і був. Однак викрадена, насильно вивезена людина може змінити свою думку та вільно укласти подружжя зі своїм викрадачем. Але для того, щоби перешкода зникла, така особа має перебувати в стані свободи та за таких умов виконати обмін подружньою згодою.
Кодекс канонів Східних Церков, канон 807, §1. Хто заради подружжя з певною особою заподіяв смерть її супругові або власному супругові, той неправосильно намагається одружитися.
2§. Неправосильно також намагаються одружитися ті, хто через фізичну або моральну співучасть спричинив смерть супруга.
а) перешкода подруговбивства, традиційно звана перешкодою злочину, повстає із скоєного вбивства одного з подругів.
б) перешкода співдії в подруговбивстві означає звичайну співучасть: заохочення, допомога у виборі засобів вбивства, схвалення наміру вбивства тощо.
Кодекс канонів Східних Церков, канон 808, § 1. У прямій лінії кровного споріднення неправосильним є подружжя між усіма висхідними і низхідними.
2§. У бічній лінії воно є не правосильним аж до четвертого ступеня включно.
3§. Ніколи не можна дозволити на подружжя, якщо існує якийсь сумнів, чи сторони є кровноспоріднені в будь-якому ступені прямої лінії або в другому ступені бічної лінії.
а) Кровне споріднення – це зв’язок між людьми, які мають принаймні одного спільного предка. Пряма лінія кровного споріднення визначається взаєминами між предком та потомством (батька/матері – з дочкою/сином, з синами-доньками їхніх дітей (внуками-правнуками та ін.). Бічна лінія кровного споріднення визначається взаєминами між однією особою та іншими, з якими вона має принаймні одного спільного предка: рідні брат-сестра; стрий-стрийна; двоюрідні.
б) Перешкода в бічній лінії поширюється до четвертого ступеня включно: 2-й ступінь: рідні брат-сестра; 3-й ступінь: стрийко/тітка-небога/небіж; 4-й ступінь: двоюрідні.
в) Якщо існує підозра, що потенційні подружні партнери є рідними, подружжя ніколи не може бути дозволене.
Кодекс канонів Східних Церков, кaнон 809, §1. Посвоячення розриває подружжя в будь-якому ступені прямої лінії і в другому ступені бічної лінії.
а) Пряма лінія посвоячення тут – заборона подружжя вдівця/вдови з дочкою/сином з попереднього подружжя покійного партнера.
б) Бічна лінія посвоячення тут – це заборона подружжя між вдівцем/вдовою та сестрою/братом покійного партнера, між вітчимом і пасербицею, мачухою і пасербом, тестем і синовою, тещею і зятем (після смерті дружини).
Кодекс канонів Східних Церков, канон 810, §1. Перешкода прилюдної пристойності постає:
1) з неправосильного подружжя після початку спільного життя;
2) з відомого або явного наложництва;
3) з початку спільного життя тих, що зобов’язані до приписаної форми вінчання, намагалися б одружитися у присутності цивільною службовця або не католицького служителя.
ця перешкода “активується” у випадку конкубінату. Конкубінат (наложництво) – це постійне співжиття чоловіка з жінкою у подружній спосіб, без офіційного укладення подружнього зв’язку. Конкубінат є відомим (якщо про нього знають багато осіб, і, правдоподібно, що незабаром він буде всім відомий) і публічним (якщо публічно про нього всі знають, або якщо він був стверджений судово). Якщо таке співжиття без вінчання між двома людьми було, то в такому випадку новий шлюб або нове подружжя між чоловіком і матір’ю/донькою цієї жінки, а також між жінкою і батьком/сином цього чоловіка є неправосильним. Основою цієї перепони є або неправосильне подружжя після початку спільного співжиття, або відомий чи й публічний конкубінат. Конкубінат існує навіть тоді, якщо ці особи не мешкають під одним дахом, чи якщо жінка не є на утриманні цього чоловіка. І немає значення, чи стале нешлюбне співжиття ведуть особи вільні, чи зв’язані цивільним подружжям.
Кодекс канонів Східних Церков, канон 811, §1. На підставі хрещення між хресним батьком і похресником та його батьками виникає духовне споріднення, яке розриває подружжя.
подружжя неможливе між хресним батьком/матір’ю і похресником/ похресницею, як і з їхніми батьками. Однак є можливим між двома хресними батьками.
Кодекс канонів Східних Церков, канон 812. Не можуть правосильно одружитися між собою ті, що є зв’язані правовим спорідненням, яке постало з усиновлення в прямій лінії або в другому ступені бічної лінії.
правове спорідення – це споріднення батьківства і синівства, яке виникає внаслідок цивільного усиновлення. Шлюб із усиновленою особою, із братами/сестрами усиновленої особи є неправосильним.
сторінка 2 / 3
Зрозумій, щоби повірити. Повір, щоби зрозуміти 